Проблеми становлення дистанційного навчання в Україні (за матеріалами соціологічного дослідження)
DOI:
https://doi.org/10.32405/2663-5739-2021-5-53-65Анотація
У статті досліджено етапи становлення дистанційного навчання в Україні з позиції забезпечення неперервності освіти на випадок надзвичайних ситуацій. Здійснено аналіз законодавчої бази становлення дистанційного навчання. Встановлено, що головним завданням дистанційного навчання є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей дитини за допомогою відкритого й вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, включно з наявними в інтернеті. Визначено переваги дистанційної форми навчання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які полягають в інтенсивному оновленні знань, що здобуваються зі світових інформаційних ресурсів, розширюють поле діяльності вчителя (незалежно від місцезнаходження усіх суб’єктів навчального процесу), розвивають пізнавальні інтереси, сприяють формуванню професійної орієнтації учнів, оволодінню методами наукових досліджень. Розроблено анкети для виявлення ставлення українських учнів та їхніх батьків до дистанційного навчання як альтернативи очній формі навчання під час пандемії. Проведено соціологічне дослідження організації дистанційного навчання у школах та зібрано дані щодо проблем і викликів, з якими стикалися учні та їхні батьки під час навчання онлайн. Виокремлено основні чинники дистанційного навчання, зокрема гнучкість місця, часу, темпу та траєкторії навчання. Зроблено висновок, що дистанційне навчання виявилось для учнів комфортним за рахунок більшої кількості вільного часу та менш напруженого розкладу, натомість батьки вбачали перевагу дистанційного навчання в економії часу на дорогу до/зі школи. Найбільшими проблемами виявилися складність у навчанні без пояснень і допомоги викладачів та брак живого спілкування. Визначено перспективи щодо застосування елементів дистанційної навчання для подальшого розвитку української шкільної системи.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- вони залишають за собою право на авторство своєї роботи одразу після її публікації, зберігають це право за собою без жодних обмежень, а також передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY-NC-SA, котра дозволяє іншим особам редагувати, вносити зміни і брати за основу для своїх творів їхній твір некомерційним чином поки автори похідних творів вказують авторів як авторів оригіналу і ліцензують свої твори на тих самих умовах.
Дата початку дії авторського права на статтю відповідає даті публікації випуску, до якого вона включена.
СПІВПРАЦЯ З АВТОРАМИ
Редакція інформує авторів із редакційно-видавничим процесом, прописує терміни прийому матеріалів та дати публікації випусків. Окрім цього автор отримує детальний опис процесу рецензування. (Редакція здійснює підбір рецензентів для кожного окремого рукопису та надсилає авторам розгорнуті коментарі рецензентів).
Автор, подаючи статтю, висловлює тим самим згоду на її публікування у виданні, розміщення у вільному доступі на сайті видання в мережі Інтернет і передачу тексту статті (зокрема посилань, бібліографічної інформації тощо) третім особам, надання яким цих відомостей має обов’язковий характер, або іншим особам для використання з некомерційною метою, забезпечення можливості цитування публікації та підвищення індексу цитованості автора й видання.
Редакційна колегія визначає науковий рівень поданої статті, відповідність тематиці видання та встановленим вимогам.
Редакція зберігає за собою право на незначне літературне редагування та корегування текстів зі збереженням авторського стилю.
Рішення редколегії щодо прийняття або відхилення рукопису ґрунтується на його актуальності, новизні, відповідності науковому спрямуванню та вимогам видання.
Редакція має право вилучити вже опубліковану статтю, якщо з’ясується, що в процесі публікування статті порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики.