Європейська освіта в умовах дистанційного формату: теоретичний аспект

Автор(и)

  • Оксана Шпарик Інститут педагогіки НАПН України, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.32405/2663-5739-2021-5-81-96

Анотація

Запровадження карантину, спричиненого глобальною пандемією Covid–19, спонукало системи освіти багатьох країн світу, зокрема європейських, перейти на дистанційне навчання. Безпрецедентну освітню практику, яка впроваджувалася у цей час і в Україні, і в європейських країнах, позначають різними термінами (дистанційна освіта, електронне навчання, онлайн-освіта, домашнє навчання тощо). Однак ці терміни не повністю відображають той освітній процес, який практикувався в умовах пандемії, їх часто неправильно тлумачать і застосовують. Метою статті є виявлення та уточнення семантики понять «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта», «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта» в дослідженнях європейських освітян.
У статті розкрито сутнісні характеристики «дистанційної освіти», а саме: навчання у зручному місці, в індивідуальному темпі та у зручний час; гнучкі педагогічні рамки, які здатні чутливо реагувати на всі зовнішні й внутрішні зміни і в адекватний спосіб відповідати на них, а також враховувати різноманітні інтереси, досвід, стилі навчання, потреби та рівні здібностей учнів.
Зроблено висновок, що поняття «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта», так само як і поняття «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта», описують спосіб доставляння навчального змісту, який здійснюється на відстані за допомогою різних засобів для зв’язку та участі в освітній діяльності. Виокремлено суттєві відмінності між цими парами термінів, зокрема «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта» – терміни, які використовувалися до широкого розповсюдження цифрових засобів навчання та первісно були пов’язані із заочним навчанням на рівні дорослих; «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта» є втіленням традиційного класу, переміщеного в онлайн-середовище, а його учасники звикли до традиційного навчання в класі; «надзвичайна дистанційна освіта» на відміну від «дистанційної освіти» є опцією (альтернативним варіантом), тоді як остання – зобов’язанням. Наголошено на впливі технологій «дистанційної освіти» на доступ до безперервної та якісної освіти в умовах карантинних обмежень.

Біографія автора

Оксана Шпарик, Інститут педагогіки НАПН України

Запровадження карантину, спричиненого глобальною пандемією Covid–19, спонукало системи освіти багатьох країн світу, зокрема європейських, перейти на дистанційне навчання. Безпрецедентну освітню практику, яка впроваджувалася у цей час і в Україні, і в європейських країнах, позначають різними термінами (дистанційна освіта, електронне навчання, онлайн-освіта, домашнє навчання тощо). Однак ці терміни не повністю відображають той освітній процес, який практикувався в умовах пандемії, їх часто неправильно тлумачать і застосовують. Метою статті є виявлення та уточнення семантики понять «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта», «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта» в дослідженнях європейських освітян.
У статті розкрито сутнісні характеристики «дистанційної освіти», а саме: навчання у зручному місці, в індивідуальному темпі та у зручний час; гнучкі педагогічні рамки, які здатні чутливо реагувати на всі зовнішні й внутрішні зміни і в адекватний спосіб відповідати на них, а також враховувати різноманітні інтереси, досвід, стилі навчання, потреби та рівні здібностей учнів.
Зроблено висновок, що поняття «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта», так само як і поняття «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта», описують спосіб доставляння навчального змісту, який здійснюється на відстані за допомогою різних засобів для зв’язку та участі в освітній діяльності. Виокремлено суттєві відмінності між цими парами термінів, зокрема «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта» – терміни, які використовувалися до широкого розповсюдження цифрових засобів навчання та первісно були пов’язані із заочним навчанням на рівні дорослих; «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта» є втіленням традиційного класу, переміщеного в онлайн-середовище, а його учасники звикли до традиційного навчання в класі; «надзвичайна дистанційна освіта» на відміну від «дистанційної освіти» є опцією (альтернативним варіантом), тоді як остання – зобов’язанням. Наголошено на впливі технологій «дистанційної освіти» на доступ до безперервної та якісної освіти в умовах карантинних обмежень.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-31

Як цитувати

Шпарик, О. (2021). Європейська освіта в умовах дистанційного формату: теоретичний аспект. Науково-педагогічні студії, (5), 81–96. https://doi.org/10.32405/2663-5739-2021-5-81-96

Номер

Розділ

Історико-педагогічні студії