Шарль-Мішель де Л’Епе (1712–1789): життя як покликання (до 310-річчя від дня народження французького священника і сурдопедагога)

Анотація

У статті цілісно представлено життєвий і творчий шлях Шарля-Мішеля де Л’Епе (1712–1789) на основі праць зарубіжних і українських авторів, присвячених спадщині французького священника і сурдопедагога. Встановлено, що автори більш давніх праць (Ф. Бертьє, Л. Рей, М. Ярмаченко), описуючи життя й діяльність де Л’Епе, висвітлювали не лише факти біографії педагога, а й його людські якості, акцентуючи увагу на винятковій ролі особистості самого де Л’Епе у поширенні ідеї доступності навчання для глухих дітей. Сучасні дослідники творчості видатного французького сурдопедагога (Н. Никоненко, О. Саламон, В. Стремецька) зосереджуються переважно на факті заснування ним першої у Франції школи для глухих та особливостях його методики. Доведено, що перелом у житті абата де Л’Епе стався приблизно в 1753 р. (Ф. Бертьє), коли він випадково зустрів двох глухонімих дівчат, і відтоді присвятив своє життя навчанню осіб з тяжкими порушеннями слуху. З’ясовано, що педагогічну діяльність де Л’Епе розпочав із вивчення наукових праць про навчання глухих (Хуан Пабло Бонет, Конрад Амман), які використав для розроблення й теоретичного обґрунтування власної системи навчання у працях «Навчання глухонімих за допомогою методичних знаків» (1776) та «Справжній спосіб навчання глухонімих, що підтвердився досвідом» (1784). Аргументовано, що ім’я де Л’Епе увійшло в історію завдяки таким фактам: 1) до відкриття школи де Л’Епе у 1760 р. освіта була доступна лише для глухих дітей із заможних сімей, а зі створенням нової школи така можливість з’явилася й у бідних: школа відчинила двері для всіх, і абат присвятив понад 30 років свого життя педагогічній і виховній роботі з цією категорією осіб; 2) де Л’Епе відкрив свою методику і процес навчання для громадськості та інших учителів, і саме ця загальнодоступність разом з досягнутими успіхами сприяла такому поширенню й впливу його методики, що її сліди й до сьогодні простежуються в методиках навчання глухих; 3) обстоюючи й захищаючи свою систему навчання глухих, де Л’Епе дискутував з іншими фахівцями в цій галузі і таким чином сприяв ще більшому поширенню власних ідей; 4) де Л’Епе організував процес професійної підготовки для іноземних педагогів, які хотіли навчати дітей у своїх країнах за його методикою, завдяки чому було відкрито школи для глухих не лише в Європі, а й по всьому світу.